Вчимося рахувати. Мій перший Віммельбух. Вид."Пегас"

Віммельбух — це, власне кажучи, книжка в малюнках. Але в малюнках не звичайних, а насичених безліччю деталей, великою кількістю героїв та предметів.

Ілюстрації у віммельбухах складаються з кількох фрагментів, що «живуть» своїм самостійним життям, але об’єднаних в одну сюжетну лінію.

Унікальність таких ілюстрацій у тому, що кожен читач може розбивати їх на фрагменти на власний розсуд, згідно з своїм особистим «прочитанням». Усе залежить від польоту фантазії та глибини уяви.

Тому віммельбух — чудова основа для придумування вдома, у родинному колі чи дитячих групах різноманітних творчих ігор та розвивальних завдань на творче мислення. 

Наприклад:

• придумати певну кількість оповідок до малюнка та його частин;
• полічити всіх персонажів на книжковому розвороті або ж окремо ведмедиків, слоненят, зайчат;
• знайти й полічити на малюнку предмети, зображені внизу сторінки;
• придумати загадки на лічбу. Скажімо, скільки зайчат поливають грядки, скільки ялинок на малюнку, скільки обідніх столиків у дитячій їдальні для звірят.

З віммельбухом такого роду завдань і загадок можна придумувати скільки завгодно. У цьому — його характерна відмінність від малюнків інших дитячих книжок. 

Насиченість елементами вимагає від дитини:

           особливої уважності;

• здатності зосередитися на розв’язанні завдань протягом певного часу;
• зорової пам’яті;
• навичок логічного міркування і зв’язного мовлення.

Отож, виходить, що власне лічба — лише умова захопливої гри під час аналізу та обговорення героїв, їхніх взаємин.